Практичний психолог:

Батюк Марина Іванівна

Поради для батьків

 

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

 

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

 

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

 

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

 

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

 

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

 

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

 

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

 

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

 

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

 

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

 

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

 

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

 

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

 

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

 

16. Учіть підлітка:

 

цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

 

правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

 

порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

 

17. Виховуйте:

 

витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

 

чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

 

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

 

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

 

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

 

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

 

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

 

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

 

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

 

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

 

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

 

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

 

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.

Психологічні поради батькам зі статевого виховання дошкільнят

 

Науково технічний прогрес здійснив позитивний вплив на розвиток загальної культури людини, І в той час самий час у ряді випадків негатив¬но позначився на її моральних уявленнях, І особливо – на етиці шлюбно-СІМЄЙНИХ ВІДНОСИН.

 

Соціально- ЕКОНОМІЧНІ досягнення,широкі контакти з зарубіжними країнами не могли не відобразитися на традиційних правилах взаємовід¬носин між чоловіком та жінкою. На фоні “помолоділих” шлюбів збільши¬лася КІЛЬКІСТЬ розлучень. Аналіз показав, ще негативні явища в більшості пов’язані з недостатньою підготовкою молоді до сімейного життя. Пла¬номірне збагачення дітей необхідними знаннями і навичками потрібно починати з народження,і продовжувати до досягнення ними соціальної і пси- хологічної зрілості. З цьому складному та широкому процеоі повинні приймати участь батьки, найближчі родичі,вихователі,педагоги:

 

• Підвищити теоретичний і практичний рівень

• Надати їм допомогу у вирішенні питань отатевого виховання дошкільнят.

• Сформувати вміння спокійно, нриродньо, виважено ставитися до за¬питань дітей з проблем статі, тіла,вагітності, тощо.

 

ПРАВИЛА ЗДІЙСНЕННЯ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ:

 

- мати узгоджену лінію поведінки в сімпі і дошкільному навчальному закладі щодо питань стагевого виховання

- бути послідовними,іти від простого до складного,але

-лишатися щирим;

- на всі запитання дітей давати конкретні однозначні відповіді;

- серйозно ставитися до проблем дітей, не Ігнорувати їх, не вважати дрібницями,не переводити розмови на Інші теми;

- неприпустимими е некоректні висловлювання, гримання, а тим більше погрози,фізичне покарання.

Психологічний комфорт

 

     Психологічний комфорт – це відчуття задоволення, прийняття оточення, відповідності стану індивіда до навколишніх умов існування. Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаємопорозуміння, вона виросте чуйною та доброзичливою.

     Якщо ж батьки зривають на ній всі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гіднх наслідування, то дитина зростає нечуйною, черствою, а іноді жорстокою у ставленні до інших (до тварин, рослин, людей), із проблема у розвитку не лише морально – ціннісної сфери особистості, а й емоційно вольової, пізнавальної.
     Мама для дитини – перший психологічний захист. У дітей, розлучених з мамою у ранньому віці, навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина – збіднілий емоційний світ людини, брак спілкування та уваги. Якщо мати та близькі люди не застосовують у спілкуванні з дитиною тілесного фізичного контакту, прогладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються у сім’ї, що намагається створити психологічно- комфортне середовище для зростання малюка.
     Дитину навчаєте, що її оточує.
  • Якщо малюка часто критикують, то, відповідно, навчають осуджувати;
  • демонструють ворожість – учать битися;
  • висміюють – дитина буде несміливою, невпевненою у собі, з комплексом неповноцінності;
  • якщо ж часто соромлять, то прививають комплекс провини;
  • якщо хоча б іноді бувають поблажливими, то виховують дитину терплячою;
  • хвалять – навчають оцінювати;
  • чесні з дитиною - вчать справедливості й відповідальності;
  • намагаються створити для малюка безпечне середовище – вчать вірити в себе і в людей;
  • намагаються створити атмосферу дружби та взаєморозуміння – вчать знаходити любов у світі;
  • привчають до колективної праці – дають відчуття власної значущості (дитина почувається потрібною);
  • доброзичливо ставляться до інших – виховують емпатійну особистість (з наданням можливості допомоги) до тих, хто цього потребує, – рослина, тварина чи людина – матимуть гарантовану поміч від власної дитини в майбутньому, оскільки виростять її небайдужою;
  • звертають увагу на гарні речі – розвивають естетичний смак.
     
     Зауважмо також, що психологи доводять: що вищий естетичний рівень сприйняття у дітей, то менше емоційних розладів у дитини. Отже, якою виросте наша дитина, залежить повністю від того, які умови ми їй створюємо, які речі вона вважатиме для себе прийнятними і комфортними, а які ні. Щоб малюк комфортно почувався у суспільстві, ми повинні прививати йому не словами, а власними вчинками, діями такі норми суспільної моралі, як чесність, відповідальність, відчуття власної гідності, працьовитість, терпіння, совість, почуття обов’язку, вміння співпереживати, доброзичливість, благочинність тощо. Норми моралі мають слугувати духовному росту особистості. Також, щоб створити комфортні умови існування дитини, нам слід змалку привчати її до праці й до організації цієї праці.

 

     Що є основою психологічного комфорту?
  • Створення психологічного клімату в колективі (групі), спрямованого на позитивні емоції, вчинки, інтереси, на формування відчуття позитивної перспективи для розвитку групи загалом та кожного з її членів зокрема.
  • У дитини не повинно згасати бажання посміхатися. Вона не має боятися відерто показувати свої емоції – плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, а має бути сама собою.
  • Кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна для цієї групи.
  • Соціальний контроль не має характеризуватися жорстокістю стосовно висловлювань, побажань, критичних зауважень членів групи.
  • Не можна обмежувати волю дитини. Усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від власної ініціативи.
  • Слід підтримувати в колективі культ справедливості. Не можна нікого ні карати, ні хвалити не заслужено.
  • Помічати позитивне потрібно якомога частіше, шукати для цього щонайменші приводи.
  • Осуджувати треба якнайменше, іноді варто бути поблажливим.
  • Заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною.
  • Створити безпечне середовище для дітей – не ставити високо важкі чи гострі предмети, не використовувати у приміщенні незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати шкідливі іграшки.
  • У сім’ї повинна панувати атмосфера підтримки та взаємопорозуміння, створюватися ситуація успіху для дитини. Щоб підтримати дитину, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування на невдачах, показувати задоволення дитиною. Потрібно спілкуватися з дитиною, активно використовувати гумор, дозволяти дитині самій вирішувати деякі проблеми. Підтримувати її хороші прагнення, намагатися не бути категоричним.
  • Демонструвати оптимізм, вірити у свою дитину.
  • Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона повинна перебувати.
  • Уміти помічати гарне, ділитися цим з дітьми.
  • Безперервно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них, показувати їм свою любов – вони мають це постійно відчувати.